Прилуцький район
 Загальні відомості
Район утворений в 1923 році.
Площа – 1,8 тис. кв. км
Населення - 36,1 тис. осіб
Центр – м. Прилуки
Герб району затверджено рішенням сесії Прилуцької районної ради 19.09.2003 р.
Район розташований на півдні Чернігівської області.
Межує з Бобровицьким, Ніжинським, Ічнянським, Варвинським, Срібнянським районами Чернігівської області, Пирятинським районом Полтавської області, Яготинським районом Київської області.
Через район проходять залізниці Чернігів- Гребінка, Прилуки - Бахмач, автошляхи Чернігів – Полтава, Прилуки – Київ, Прилуки – Ромни.
У районі 99 населених пунктів.
Район знаходиться у Придніпровській низовині, в зоні лісостепу. Ліси – дуб, береза, граб, липа – займають 16,8 тис.га. Основна річка - Удай.
Корисні копалини: нафта, природний газ, торф. Грунти чорноземи.
Районний центр – місто Прилуки обласного підпорядкування.
Історична довідка
Найдавніші поселення людини на території Прилуччини з’явилися за доби пізнього палеоліту.
Густо заселеною була її територія в епоху бронзи: поселення і кургани цієї епохи знайдені біля сіл Линовиці, Переволочної, Сухополової, Богданівки. Відомі також поселення скіфського часу. У ІІ- ІV ст. нової ери Прилуччина була заселена хліборобськими племенами черняхівців. Густо була заселена територія Прилуччини і в період Київської русі, в радіусі 50 км від міста Прилук налічується більше двох десятків городищ цього періоду. Усі міста-фортеці, а також більшість великих поселень Прилуччини були зруйновані ордами хана Батия в 1239р.
З середини ХІV ст. Прилуччина перебувала у складі Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої, Московської держави.
Прилучани брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти іноземного поневолення у ХVІІ-ХVІІІ ст.
Тоді вся Прилуччина входила до складу Прилуцького козацького полку, створеного гетьманом Богданом Хмельницьким 1648 р. Після ліквідації полків і Гетьманщини Прилуцький повіт увійшов до складу Чернігівського намісництва, згодом губернії, 1802 р. Прилуцький повіт перейшов до складу Полтавської губернії.
З історичних джерел відомо, що на початку ХІХ ст. Прилуччина не була районом лише сільськогосподарського виробництва.
Тут були цегельні, кінські заводи, суконна фабрика, млини, дещо пізніше з’явилися винокурні, пивоварні, олійниці, кузні.
Важкі часи пережила Прилуччина під час становлення більшовицького режиму. Селянство не сприймало радянську владу, в районі діяли озброєні загони Марусі Чорної, Гонти, Чалого. Для придушення повстань було кинуто регулярні війська.
Після закінчення громадянської війни в селах поступово налагоджувалося мирне життя. Люди активно й продуктивно займалися своїми господарськими справами, будували нові хати, сіяли хліб, розводили худобу та коней. Уже в 1927 -1928 рр. село жило спокійно і, навіть, заможно.
У 1929 р. в селах Прилуччини активно йшла колективізація, а вже 1931 р. розпочався голод. Свого найтрагічнішого апогею голодомор досяг взимку та весною 1933р., люди пухли з голоду й помирали тисячами. Голодомор закінчився восени 1933 р., але ще кілька років селяни відчували наслідки цього жахливого періоду.
Перед війною життя вирівнялося, а у вересні 1941 р. Прилуччина була окупована мімецько-фашистськими військами. Окупація тривала повні два роки.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 12617 жителів Прилуччини, 6954 – не повернулися з поля бою. 6288 уродженців Прилуцького району нагороджені орденами і медалями, 10 – присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Післявоєнний розвиток району характеризувався стабільним покращенням у всіх сферах життя. У 1960 р. на Прилуччині відкриті родовища нафти і газу, які дають 20% загального видобутку України. Проголошення в 1991 р. державної незалежності України відкрило нову сторінку в історії прилуцького краю. Прилуччина з гордістю 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 92 відсотками голосів сказала „так” державній незалежності України, зробила свій вагомий внесок у національне єднання українців.
Економіка
Діють 8 промислових підприємств.
Ведеться видобуток нафти і газу.
Найбільше - група підприємств – „Пожспецмаш” (смт. Ладан), яка виготовляє пожежну, сільськогосподарську техніку. Продукція експортується в Казахстан, Узбекистан, Туркменистан.
ПАТ "Линовицький цукрокомбінат "Красний" - єдине підприємство по виготовленню цукру в області.
На базі 39 колишніх сільськогосподарських підприємств діє 33 нових агроформувань, з яких 18 – товариств з обмеженою відповідальністю (54,54%), 9 – приватних сільськогосподарських підприємств (27,27 %), 5 комунальних та дочірніх підприємств, в тому числі державних (15,15 %) і один обслуговуючий кооператив. Крім цього діє 41 фермерське господарство.
Освіта
У районі функціонує 31 загальноосвітня школа, з них: 12 ЗОШ І-ІІ ст., 17 ЗОШ І-ІІІ ст., Яблунівська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст. та Ладанська гімназія.
Функціонує 22 дошкільні установи, 1 професійний ліцей, 1 агротехнічний коледж, 3 позашкільні установи: дитячо-юнацька спортивна школа, районний будинок школяра та Малодівицький навчально-виробничий комбінат.
Охорона здоров’я
Мережа закладів охорони здоров’я становить 54 лікувально-профілактичних закладів, з них: 4 лікарні, 7 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 8 ФАПів та 35 ФП.
Культура
Культурне обслуговування в районі здійснюють 42 клубних, 42 бібліотечних заклади, Ладанська дитяча музична школа.
В районі діє 143 клубних формувань, в яких налічується 1200 аматорів народного мистецтва з них – 39 для дітей та молоді.
5 колективів району мають почесне звання „Народний аматорський” та 1 "Зразковий аматорський".
В районі діє 42 організації політичних партій, 56 громадських організацій, функціонує 53 релігійні організації семи конфесій і напрямків та Густинський Свято-Троїцький монастир.
| 
