Виникло це свято як день боротьби за права жінок. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку зібралися на маніфестацію робітниці швейних та взуттєвих фабрик. Вони вимагали 10-годинний робочий день, світлі та сухі робочі приміщення, рівну з чоловіками заробітну плату. Працювали в той час жінки по 16 годин на добу, отримуючи за свою працю копійки. Чоловікам після рішучих виступів вдалося добитися введення 10 годинного робочого дня. На багатьох підприємствах в США виникли профспілкові організації. І ось після 8 березня 1857 року утворилася ще одна - вперше її членами стали жінки. У цей день у багатьох містах Нью-Йорка сотні жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи надання їм виборчого права.

У 1910 році на Міжнародній конференції жінок-соціалісток в Копенгагені, Клара Цеткін виступила з пропозицією про святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня, яке прозвучало, як заклик до всіх жінок світу включитися в боротьбу за рівноправ'я. Відгукуючись на цей заклик, жінки багатьох країн включаються в боротьбу проти злиденності, за право на працю, повагу до своєї гідності, за мир. В 1911 році це свято вперше відзначалося 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині і Швейцарії. Тоді більш мільйона чоловіків і жінок взяли участь в маніфестаціях. Крім права обирати і займати керівні посади, жінки домагались рівних виробничих прав з чоловіками.

Міжнародний жіночий день 8 березня з перших років Радянської влади став державним святом. У 1965 році 8 березня в СРСР стало вихідним днем. А в 1977 році свято стало дійсно міжнародним - ООН прийняла резолюцію 32/142, закликавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права - Міжнародним жіночим днем. Існував і його святковий ритуал. Цього дня на урочистих заходах держава звітувала перед суспільством про реалізацію державної політики у відношенні жінок. Поступово Міжнародний жіночий день в країні губив своє політичне забарвлення.